Інспекція з питань праці інформує: Трудовий договір з нефіксованим робочим часом – нова актуальна та зручна форма трудових відносин

У складний період воєнного стану посадовці Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці продовжують інформаційно-роз’яснювальну роботу з метою запобігання порушенням та враховуючи зміни, які відбулися в трудовому законодавстві.

Законом України від 18.07.2022 року  №2421-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання деяких нестандартних форм зайнятості» у статті 21-1 Кодексу законів про працю України закріплено нову форму трудового договору – трудовий договір з нефіксованим робочим часом. Це особливий вид трудового договору, умовами якого не встановлено конкретний час виконання роботи, обов’язок працівника виконувати яку виникає виключно у разі надання роботодавцем передбаченої цим трудовим договором роботи без гарантування того, що така робота буде надаватися постійно, але з дотриманням умов оплати праці, передбачених цією статтею.

Трудовий договір з нефіксованим робочим часом – це та форма трудового договору, яка є дуже зручною у випадках, коли потреба у залученні працівників до роботи виникає для виконання тих чи інших робіт, які носять непостійний, але систематичний характер та якщо роботодавець не має можливості забезпечувати працівників роботою на постійній основі, як цього вимагає працевлаштування на умовах трудового договору.

Трудовий договір з нефіксованим робочим часом в обов’язковому порядку укладається у письмовій формі. У такому трудовому договорі сторони мають визначити:

• спосіб та мінімальний строк повідомлення працівника про початок виконання роботи, який повинен бути достатнім для своєчасного початку виконання працівником своїх обов’язків;
• спосіб та максимальний строк повідомлення від працівника про готовність приступити до роботи або про відмову від її виконання;
• інтервали, в які від працівника можуть вимагати працювати (базові години та дні), тощо.

Що стосується умов оплати роботи, виконаної працівником на умовах нефіксованого робочого часу, то заробітна плата виплачується такому працівникові за фактично відпрацьований час, а не у фіксованому розмірі, як за звичайним трудовим договором. У випадках, коли працівник погоджується на його залучення до роботи поза межами базових днів або годин його робота оплачується у розмірі, не меншому, ніж передбачено умовами трудового договору, а у разі перевищення нормальної тривалості робочого часу (40 годин на тиждень) оплата здійснюється за правилами оплати роботи в надурочний час. Також, законом визначена мінімальна тривалість робочого часу працівника на умовах. Трудові відносини, оформлені на умовах нефіксованого робочого часу не створюють для роботодавця обов’язку забезпечити працівника відповідним обсягом роботи протягом календарного місяця, але гарантує працівнику, що навіть при відсутності обсягу роботи він у будь-якому випадку отримає заробітну плату за місяць щонайменше у мінімальному розмірі – за 32 години роботи.

Запровадження нової форми трудового договору надає нові можливості трудових відносин як для роботодавців, так і для працівників. Раніше у випадках коли робота мала непостійний, але періодичний характер роботодавці укладали з працівниками або цивільно-правові договори, або взагалі вдавалися до використання найманої праці без будь-якого документального оформлення, чим грубо порушували трудове законодавство, а робітники не могли користуватися тими трудовими та соціальними правами, які гарантовані працівнику трудовим договором.

Наразі можливість оформлення трудового договору з нефіксованим робочим часом надає працівникам низку переваг, адже тепер вони на рівні з працівниками, оформленими за звичайними трудовими договорами, зможуть користуватися трудовими і соціальними гарантіями, передбаченими Кодексом законів про працю України, адже виконання роботи на умовах нефіксованого робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень трудових прав працівників, передбачених законодавством про працю.

У свою чергу, оформлення трудових договорів з нефіксованим робочим часом з працівниками, які залучаються до роботи не на постійній основі, позбавляє роботодавця від гарантування того, що така робота буде надаватися їм постійно та здійснювати оплату за фактично відпрацьований час, а також дозволяє убезпечити себе від нарахування чималих штрафів за використання найманої праці  без належного оформлення.

Отже, трудовий договір з нефіксованим робочим часом – це ще один крок на шляху легалізації трудових відносин та належного виконання законодавства про працю.

Держпраці не припиняє консультувати працівників та роботодавців. Форма звернення для отримання консультаційної підтримки, а також відповіді на найактуальніші питання застосування трудового законодавства, зокрема і у воєнний час, знаходяться на інформаційному порталі https://pratsia.in.ua/.